Мама чотирьох чудових синів бореться з раком! Врятуймо життя Анастасії!

Опис збору

Я розумію, що помираю… Можливо, кожна жива істота на планеті це розуміє. Звичайно, ніхто не бажає в це вірити, однак життя таке — якщо серед мільйонів можливих варіантів вдалося народитись саме тобі, то тобі й вмирати… Однак, людина завжди сподівається, навіть в останню хвилину свого життя….

Мене звуть Анастасія, народилась я у місті Запоріжжі там прожила майже все своє життя.. В Запоріжжі я вперше полюбила, одружилась. Маю чотирьох чудових синів, які для мене все… Сенс мого життя та безмежна любов — Михайлик, Костюшка, Олександр та Дмитрик.

Все життя я працювала, щоб дати моїм дітям найкраще. За освітою я юрист та працювала за фахом багато років. Після розірвання першого шлюбу, я виховувала двох синів сама. А у 2018 році я зустріла свого майбутнього чоловіка — Олега, та переїхала до нього у м. Львів. Разом ми були дуже щасливі. Ми багато подорожували та разом здійснювали найзахопливіші мрії.

Однак, ця радість, щасливе життя закінчилось в одну мить, коли здавалось, що ця мить найжаданіша, найщасливіша. Колоректальний рак ободової кишки, на той час 3 стадії — це зовсім не те що сподівається почути матір, яка щойно народила двійню хлопчиків… Рак — як обухом по голові. Рак. І твоє життя більше ніколи не буде як колись. Але тоді я все ж сподівалась.

Після народження двійні, десь через тиждень, я відчула страшний біль в животі. Почалось важке блювання та біль. Я ще знаходилась у пологовому відділенні, однак була терміново доставлена у стаціонар лікарні швидкої допомоги, де була прооперована. Однак, ніхто не озвучував мій діагноз. Ніхто. Я проходила реабілітацію та сподівалась відновити лактацію. В мене було так багато планів, я не могла надовго затримуватися в лікарні. Але через 10 днів прийшов результат гістології та лікарі змушені були озвучити діагноз — інвазивна аденокарцинома. Рак.

Мене чекали діти. Який рак… Пам'ятаю, я тоді навіть не дуже була шокована. В мене не може бути раку, я постійно обстежувалась. Я повернулась додому та почала турбуватися про дітей… Тоді я ще не знала, що ця страшна боротьба за власне життя тільки розпочалася. Десь через тиждень мене повідомили лікарі, що я маю проходити ад'ювантну хімієтерапію, щоб запобігти поширенню хвороби. В голові не вкладалося чому це все потрібно робити. Рак же прибрали. Чому це потрібне?!. Але прийшлось встановлювати порт для проведення хімієтерапії.

Це жах. Людина, яка не проходила хімієтерапію, не зрозуміє. Частина ліків вливається в стаціонарі, а потім з помпою йди додому і нікому немає діла, є в тебе діти чи ні, чи потрібно тобі їх доглядати, чи ні, та й нікого не цікавить твій власний стан. Хочеш жити — лікуйся. В Україні на долю пацієнта випадає все (ліки, обстеження, операції — плати). Ні для кого не є секретом, що ліків, що виділяє НСЗУ не вистачає. А сучасні таргети чи імунотерапія — не фінансуються взагалі. Навіть те, що безплатно мало бути — це завжди гроші. За операції, медперсоналу, швидкі апаратні обстеження (КТ, МРТ, ПЕТ-КТ та інші), - плати. А коли ти ще й матір новонароджених дітей, а крім того є ще старші діти — все виглядає в декілька разів страшніше.

Однак, попри всі ці обставини, на той час ми разом з чоловіком, з підтримкою та любов'ю дітей, пройшли той шлях. У лютому 2022 р. за тиждень перед війною, я закінчила лікування успішно, рак на КТ не діагностувався. Я змогла трохи видихнути.

Прийшла весна. На черговому обстеженні на КТ у квітні 2023 року, лікар побачила солідні множинні вогнища, вогнища в лімфатичних вузлах. Світ перевернувся вдруге. З квітня 2023 року я живу в пеклі. Це нескінченні хімієтерапії, які ніколи не зупиняються. Що два тижні я отримую паліативну хімієтерапію з дорогими таргетними препаратами.

Наша багатодітна родина почала не справлятись з таким фінансовим навантаженням. Ми прийняли рішення виїхати з України в Польщу.Там я майже рік отримую лікування безплатно. Мені продовжили той самий протокол, який я починала в Україні. Цей протокол працював понад рік, стабілізував усі вогнища. Однак, у серпні цього року знов почався прогрес хвороби, множинні метастази в печінку, й мені знов змінили протокол.

У серпні 2024 р. я зробила у Німеччині спеціальний генетичний аналіз, за результатом якого в матеріалах моєї пухлини були знайдені чисельні мутації, за якими має бути позитивний результат на імунотерапію, але стандартні Європейські протоколи не включають імунотерапію для мого діагнозу та статусу пухлини. Мені залишається сподіватись на можливі клінічні дослідження чи допомогу приватних клінік, які можуть відійти від стандартних протоколів лікування та надати пацієнту імунотерапію за показами.

Але на сьогоднішній час, клінічних досліджень, які б приймали саме мою когорту колоректального раку, на території Польщі немає. Час йде і не на мою користь. Препарати дуже вартісні, на місяць потрібно не менше ніж 10000€. Імунотерапія підходить не всім, але коли вже підійшла, то вона творить чудеса…

Тому я вимушена звертатись до вас по допомогу, без вашої підтримки ми не впораємося. Адже мені є заради кого жити. Мої сини сенс мого життя. Я не можу їх залишити. Я вірю, що добро повертається і разом ми можемо творити чудеса! Кожен платіж, навіть найменший, має величезне значення! Сила в наших серцях! 

Документація